Перукарське мистецтво епохи Ренесансу: відображення культури та моди

01.07.2025

Епоха Ренесансу – це час великого культурного підйому, що охопив Європу з XIV до XVI ст. У центрі уваги істориків найчастіше виявляються живопис, архітектура та література того часу, але не менший інтерес представляє і перукарське мистецтво. Зачіски та стрижки епохи Відродження не просто наслідували моду — вони виражали дух часу, відображали статус, регіональні традиції та естетичні ідеали. Особливо яскраво це видно на прикладі різних країн Європи, де укладання волосся було невід’ємною частиною зовнішнього вигляду людини. У цій статті майстри нашого барбершопу у Броварах розкажуть про чоловічі стрижки епохи Ренесансу в Італії, Іспанії та Франції.

Італія: початок відродження та культ жіночності у чоловічих стрижках

Саме Італія стала колискою Відродження. Міста Флоренція, Рим та Венеція стали центрами не лише мистецтва, а й нових модних тенденцій. Перукарське мистецтво тут досягло особливих висот, ставши частиною вишуканої міської культури.

У Флоренції особливою популярністю користувалися об’ємні зачіски, які носили до плечей. Ці зачіски мали характерну форму кулі – волосся ретельно накручувалися на папілетки і укладалися всередину, створюючи ефект «колби». Доповнювалися вони коротким рівним чубчиком і прямим проділом. Також була поширена «пейзанська» стрижка — волосся коротшало, густа чубчик підкреслювала риси обличчя і робила образ суворішим.

У Венеції до зачісок часто додавалися модні головні убори — берети, капелюхи та фески. Ці аксесуари не лише наголошували на статусі, але й ставали важливим елементом образу. З 1470-х років увійшла в моду рослинність на обличчі: завиті бакенбарди, вуса та короткі бороди до середини вуха. Борода вважалася символом зрілості, і від неї очікувалася акуратність та рівномірний колір – це було справою престижу.

Іспанія: строгість, статус та вплив одягу на стрижки чоловіків

В Іспанії епоха Ренесансу відрізнялася особливою стриманістю та строгістю. Ці якості знаходили свій відбиток і в моді на зачіски. Через масивні, високі коміри — рафи — тут не носили подовжені стрижки, оскільки вони конфліктували з формою одягу.

Основним напрямком було зачесане назад волосся або стрижка «драбинкою», яка підкреслювала структуру обличчя. Особливо популярним було завивання чубчика в локони, створюючи м’який, але дисциплінований образ. Перуки в Іспанії носили переважно чепуруни, тоді як широкі верстви населення воліли прості форми.

Простолюдини найчастіше обирали:

• Пейзанську стрижку – коротке волосся з прямою густою чубчиком;
• Стрижку «під горщик» — округла форма, зручна та невибаглива;
• Прямий зачіс назад – універсальний варіант для чоловіків усіх станів.

Така консервативність підкреслювала строгість іспанського двору, де зовнішній вигляд був суворо регламентований і відбивав повагу до встановленого порядку.

Франція: вплив Італії та витонченість двору

Французька мода епохи Ренесансу багато в чому була під впливом Італії, особливо після вторгнення Карла VIII до італійських земель. Італійські стилі швидко проникли у французький двір, де стали адаптуватися та розвиватися у власному ключі.

У XVI столітті французький двір славився пишністю та витонченістю. Волосся тут не тільки завивало, а й пудрило, особливо це стосувалося літніх дворян та знаті. Король Генріх IV увів у моду короткі стрижки із завивкою, доглянутою борідкою та вусами. Ця тенденція швидко поширилася серед знаті та закріпила стиль як символ елегантності та сили.

Цікавим є випадок з королем Франциском I — після травми голови лікарі порадили йому носити дуже коротку стрижку, згодом відому як «їжачок». Ця мода набула поширення в другій половині XVI століття. Тоді також з’явилася тенденція скуштувати волосся гребенем, надаючи зачісці недбалу, але вишукану форму.